Світлі люди

По темному, темному, темному полю,
Де хмари-примари весь світ затягли,
Ішов чоловік, здоганяючи долю,
І світло від нього лилось навкруги!..
Заходив в міста і заходив у села,
Де люди у темряві спали віки,
Він ніс їм надію і світло в оселі,
Та тільки не всі відчиняли замки...
В темряві днів і ночей |
Світло від світлих людей!.. | (2)

І ті, хто отримав свій вогник надії,
Ділилися ним, як і той чоловік,
Виходили люди немов до месії,
І видно ставало від них віддалік!..
Горіли-палали серця їх і душі,
І з блиском в очах переповнених мрій
Вже жевріли десь у пітьмі небайдужі,
І день наставав у темряві нічній!..
В темряві днів і ночей |
Світло від світлих людей!.. | (2)

А він йшов вперед усе далі і далі,
І все оживало, де йшов цей дивак,
Стираючи ноги в подертих сандалях,
Та він не просив нагород чи відзнак.
І, де він тепер, я не знаю, напевно,
Можливо стоїть біля твоїх дверей...
Його видно здалеку, навіть, як темно,
Бо саме в пітьмі видно світлих людей!..
В темряві днів і ночей |
Світло від світлих людей!.. | (2)