Киянка

У цьому місті я буваю дуже зрідка
І от приїхав щонайбільше на півдня.
В руках валіза, шестиструнка й жовта квітка,
Кохання в серці і омріяна весна!
Моя знайома десь живе на Бесарабці,
Між нами завжди кілометри і роки,
І я пишу, хоча ми навіть не коханці,
У синій зошит їй присвячені рядки.

Приспів:
Ой, киянка, ти - киянка, ой, кияночко!
Не повія із москви, не польська панночка,
А усміхнена вродлива україночка,
Ой, киянка, ти - киянка, моя квіточка!

І поки я дзвонив їй з людного вокзалу,
Кудись валіза моя зникла назавжди,
І залишилася мені одна гітара,
Троянди квітка і романтика в душі.
І я пішов бульваром вниз на Бессарабку,
В кишенях нуль, але щасливий без вина,
Украли навіть фотографію на згадку,
Де в пеньюарі посміхалася вона.

Приспів.

Вона відкрила двері, як в німому фільмі,
І я пішов на дно її хмільних очей,
Упав, як в прірву, у її палкі обійми,
Відчув нутром всю пристрасть зоряних ночей.
А за вікном сміявся Київ наді мною,
Я сам не знав тоді, наскільки все не ок,
Що чоловік її повернеться й зі мною
Почне важкий і непотрібний діалог.

Приспів.