Пісня російського солдата

Ми на війні і грізні наші танки
По Україні ледь повзуть.
І після першої атаки
Мій труп підсмажений знайдуть.

А всім живим дадуть команду в ноги
І заберуть мій тільки автомат.
Залишать труп лежати край дороги,
Бо я - росії відданий солдат.

Осінній дощ омиє, а зимою
Холодним снігом труп мій замете.
І тільки ранньою весною
Крізь дірку в черепі травичка проросте.

І хто мене згадає чи оплаче,
Навіть на сміх ніхто не скривить рот...
Але було б напевно все інакше,
Не був би путін круглий ідіот...

Та не простить йому сама росія
За те, що він, падлюка, натворив.
Весь трупами давно Донбас засіяв,
Чужою кров'ю землю окропив...

А ми колись в цю вірили сволоту,
Про це тепер росія вся шумить.
Він тисячами шле на смерть народу,
А сам, гадюка, в бункері сидить.

І не боїться чорта там, ні Бога,
Можливо він згубив свої мозки...
Під трибунал йому туди дорога,
Або роздерти гада на шматки.

Навіщо він нам заварив цю кашу?.. -
Ми відповідь ще поки не знайшли.
Ні хто не йшов з мечем на землю нашу,
Ми на чужу загинути прийшли..

Бо він хотів собі здобути славу
І світові відправив свій протест.
І цим росію знищить, як державу,
А нам ніхто не зробить навіть хрест...

І я повзу, мов змій, по Україні,
Та хоч би труп мій відвезли назад...
А путіну шлю свій привіт, скотині,
Я був росії відданий солдат...